Запаленими від дощу і сліз очами,
Руками, змореними у тяжкій біді,
Й ногами змученими донестями,
Ішла вона - ішли усі вони Їх шлях був довгим і тернистим
Під ноги камінь потрапляв
Й не часто солодко-тенистим
Закутком світ їх зустрічав,
І сонце в голови палило,
І падав хтось коліньми до крові,
Та йшли вони, вони були всі поміж нами,
Ті хто за руку брав, і піднімав з землі
Та був і час, коли надії промінь
Згасав в серцях і зупиняли шлях,
Та все ж знаходили тепло в долонях,
І йшли просторами, долаючи і час
У холод гріло сонце віри,
Від спраги рятували голоси,
У пісню сплетені, як синь бриніли
І спрага помирала у росі
І так долали рік за роком,
Століття за століттям нелегкі шляхи,
Отак ішли ми крок за кроком,
До нашої жаданої мети!
